«Менторство, особисто для мене – це велика можливість нових знань, знайомств і розвитку, самовдосконалення», – каже Захар Онищук, студент п’ятого курсу медичного факультету. Поміж навичок, якими він може поділитися зі студентами як ментор, хлопець виділяє роботу з людьми, створення комфортних умов праці в колективі.
– Захаре, що спонукало стати ментором?
– Можливо, спонукав мене альтруїзм, який є в мені, спогади про те, як мені було нелегко на першому курсі в університеті, на жаль, тоді ще не було цього проєкту. Важко одразу знайти друзів серед одногрупників, тому наша допомога, вважаю, є вагомим внеском в їхнє навчання, та не лише.
– Що розказуєте та чого навчаєте першокурсників?
– Коли працюємо в звичному режимі, вивчаємо розклад. Я розказую, де відбуваються заняття у студентів, ділюся власним досвідом та деякими, як мені здається, лайфхаками про навчання та різні предмети. Першокурсники приходять до нас ще зовсім юними, тому основне наше завдання – це їхня швидка адаптація. Прошу брати активну участь у житті університету та вдосконалювати себе, адже можливостей є дуже багато. Рекомендую різні навчальні матеріали, які, сподіваюся, допоможуть у вивченні предметів.
– З якими проблемами звертаються студенти та чи завжди вдається їм допомогти?
– Найчастіше – це проблеми організаційного характеру. На щастя, в більшості випадків вдається зарадити. Цього року допомагав зрозуміти та освоїти специфіку дистанційного навчання на платформі Microsoft Teams, ділився досвідом щодо складання сесії онлайн. Часто звертаються й з особистими питаннями, зокрема, студенти з інших міст, бо їм не завжди вдається одразу адаптуватися до нового місця.
– Які очікування від проєкту? Чи були страхи й переживання?
– Як таких страхів не було, трішки хвилювався, як-то кажуть, бентега під час знайомства з першою менторською групою, а так – все сприймається спокійно. Ментор, на мій погляд, допомагає розкрити внутрішній потенціал підопічних, позбутися страхів і комплексів. Сподіваюся, мені це вдається.
– Скільки років вже є ментором?
– Я став ментором від започаткування проєкту, а це вже три роки. Тішуся, що тоді наважився, адже за цей час зміг допомогти стільком першокурсникам.
– Аналізуючи досвід менторства, що черпаєте для себе від участі?
– Насамперед знайомства з новими людьми, особливо цікаво допомагати тим, які мають мотивацію й бажання ставати кращими та успішнішими. Мені здається, якщо людина прагне навчатися й досягати певних успіхів, для неї дуже важливо мати поруч когось незаанґажованого, хто завжди вислухає, дасть пораду, підтримує. Коли спілкуюся та допомагаю менторській групі, я також шукаю «своїх» людей, зі схожими інтересами, яким можна зателефонувати чи написати.
– В якому форматі спілкуєтеся з підопічними під час карантину?
– На жаль, під час карантину спілкуватися доводиться в онлайн-режимі, за допомогою відеодзвінків у програмі Microsoft Teams або листуванням у месенджері Telegram.
Соломія ГНАТИШИН